Ковальський Микола Павлович - iсторик-документалiст

Вулиця Миколи Павловича Ковальського в Острозі, кафедра історії його імені в Національному університеті «Острозька академія», Асоціація історичної правди імені професора М.П. Ковальського, створена його учнями — це та невеличка вдячність професору Ковальському за понад 500 друкованих праць, заснування і становлення дніпропетровської наукової школи українського джерелознавства, неоціниму роботу над становленням Острозької академії і заснування при ній наукової школи, зв"язки Національного університету "Острозька Академія" із науковою діаспорою світу, рідкісну бібліотеку та легендарну ще за його життя наукову діяльність. Це невеличка краплина нашої вдячності, яка має продовжити роботу, розпочату нашим улюбленим Професором - розбудови справжньої історії, заснованої на джерелах, а не на політичних забаганках влади.

Бiографiя

Ковальський Микола Павлович (19 березня 1929 р. – 5 жовтня 2006 р.) – доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік Міжнародної Слов’янської академії наук, дійсний член Української вільної академії наук в США (2000 р.), голова Острозького осередку Українського історичного товариства, керівник Острозького відділення Інституту археографії і джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. Нагороджений знаком "Відмінник освіти України" (1999 р.), відзнакою Президента України, медаллю "Захиснику Вітчизни". Народився в Острозі в учительській сім’ї. У 1946 р. закінчив із золотою медаллю місцеву середню школу, а в 1947 р. – з відзнакою педагогічне училище. З 1947 по 1952 рр. навчався на історичному факультеті Львівського університету, в 1953–1956 рр. – в аспірантурі Львівського університету, в якому 1958 р. захистив кандидатську дисертацію на тему "Связи западноукраинских земель с Русским государством (вторая половина XVI–XVII в.)”. Із 1959 по 1963 рр. працював в Українському державному музеї етнографії та художнього промислу АН УРСР у Львові. Переїхав до Кривого Рогу 1963 р., де був обраний доцентом Криворізького загальнонаукового факультету Дніпропетровського держуніверситету, працював там до 1967 р. Із того часу і до 1994 р. життя і творчість М. П. Ковальського були пов’язані з Дніпропетровським державним університетом, де з 1977 по 1994 р. він очолював кафедру історіографії та джерелознавства, яка під його керівництвом перетворилася на провідний осередок розвитку цих галузей. Створив власну наукову школу, виховав більше двох десятків кандидатів і докторів наук. 1984 р. у Московському університеті відбувся захист його докторської дисертації "Источники по истории Украины XVI–XVII вв.”. У 1994 р. повернувся до Острога. Став одним із засновників Національного університету "Острозька Академія”, проректором з наукової роботи Академії, почесним громадянином міста Острога.
Джерелознавчі, архівознавчі та археографічні студії М. П. Ковальського були присвячені насамперед періоду XVI – першої половини XVII ст. Вони відкривали і ще не для одного покоління істориків відкриватимуть двері у світ ранньомодерної історії України. Яскравою особливістю цих досліджень та педагогічних зусиль Миколи Павловича стала глибока й постійна увага до теорії, історії та методології джерелознавства, археографії та архівознавства, тобто до кола тих проблем, розроблення яких і до сьогодні лишається вкрай недостатнім, а нерідко – навіть неусвідомленим.
Микола Павлович Ковальський назавжди залишиться одним з найвагоміших орієнтирів в історичній науці України і Вчителем для тих, для кого наука та вища освіта є не лише папірцем чи місцем роботи, а сенсом життя та життєвою місією.